Я думаю о том, как в мире этом
Среди событий, как в кино летящих,
Проносятся, как яркая комета,
Моменты жизни в прошлом, настоящем.
Все быстро. Не успеешь оглянуться,
И вот уже проходят дни, недели,
И что-то очень важное пропущено,
И что-то мы забыли, не успели.
Как все успеть, не потерять минуты?
Успеть как сделать в жизни все, что нужно?
А для чего, зачем в сей мир пришел ты?
Зачем живешь и радостно, и трудно?
И день, прожитый без беды звенящей,
Без ссор и злости, горя и страданий,
Без горя, душу рвущего на части,
Он - благо, счастье в мире испытаний.
За каждый день Всевышнего я славлю,
Благодарю и радуюсь я в Боге,
А жизнь пройдет, и в небо я отправлюсь
Без горечи о пройденной дороге.
Все будет хорошо, я просто верю,
И ни к чему искать ответ в кофейной гуще,
Восполнит Бог всю боль и все потери,
Исправит все ошибки Всемогущий.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
